Батурин гетьманська столиця восени

Осінь найкращий час відвідати Батурин. Восени місто перетворюється на справжню казку завдяки яскравим осіннім кольорам.

Парки і територія навколо палаців, зокрема територія палацу Кирила Розумовського, набувають неймовірних відтінків жовтого, червоного і оранжевого, що створює неповторну атмосферу. Мандрівка до Батурина – це не просто подорож, а захопливий урок історії та культури, який дозволяє краще зрозуміти багатовікову боротьбу українців за свою державність. Відвідування міста  дозволяє буквально «доторкнутися» до історії, відчути атмосферу козацької доби та поринути у події, які сформували українську національну свідомість.

Хвилинка історії

Ранній період

Батурин був заснований у XV столітті, як фортеця, що захищала українські землі від численних нападів кочівників. Його стратегічне розташування на річці Сейм зробило місто важливим військовим і торговим центром. Документально підтверджені дані про Батурин з’являються лише на початку XVII століття, коли він почав розвиватися як козацьке містечко. Але справжнє історичне значення Батурина почалося з XVII століття, коли він став столицею Гетьманщини.

Гетьманська столиця

Батурин набув слави в часи правління гетьмана Івана Мазепи, який зробив його своєю резиденцією у 1669 році. Саме тут відбувалася активна політична та культурна діяльність, а місто стало важливим осередком українського козацтва. У період правління Мазепи Батурин перетворився на справжню столицю Гетьманщини з багатими палацами, фортецями та храмами.

Місто стало символом українського прагнення до незалежності. Мазепа намагався отримати більшу автономію для України, підтримавши шведського короля Карла XII у війні проти Московії. Однак після поразки під Полтавою у 1709 році, московський цар Петро I віддав наказ зруйнувати Батурин. Це призвело до жахливої трагедії: місто було зруйноване, а тисячі його мешканців загинули.

Відродження та сучасність

Після знищення місто втратило свій статус і майже не розвивалося протягом багатьох десятиліть. Лише у XVIII столітті Батурин почав поступово відновлюватися. Проте справжнє відродження Батурина почалося з 2000 років, коли були ініційовані численні реставраційні проекти для відновлення історичних пам’яток міста та збереження його культурної спадщини.

Головні туристичні об’єкти Батурина

Батурин – це унікальне місто, де кожен туристичний об’єкт відкриває сторінки славетної історії України. Відвідуючи Цитадель, Палац Кирила Розумовського, Воскресенську церкву та інші пам’ятки, можна глибше зануритися в атмосферу козацької доби та відчути велич гетьманської столиці. Батурин захоплює своєю архітектурою, природою та пам’яттю про минулі події, що робить його обов’язковим для відвідування всім, хто цікавиться українською культурою та історією, або просто хоче зробити цікаві фото.

Батуринська фортеця

Перші укріплення на місці сучасної Батуринської фортеці з’явилися ще у XVI столітті, коли територія сучасної Чернігівщини була важливим стратегічним пунктом. Проте найбільшого значення фортеця набула у XVII столітті, коли Батурин став столицею Лівобережної України.

У 1669 році гетьман Дем’ян Многогрішний обрав Батурин своєю резиденцією, почавши активно розбудовувати місто і зміцнювати його оборону. За часів гетьмана Івана Мазепи (1687–1708) Батуринська фортеця стала не лише військовим, але й політичним центром Гетьманщини.

Сучасна Батуринська фортеця є відтворенням первісної споруди XVII-XVIII століть. Вона складається з потужних дерев’яних стін, веж, валів і ровів, що надають уявлення про оборонну архітектуру того часу. Центром фортеці є відновлена резиденція гетьмана Мазепи, яка вражає відвідувачів своїм інтер’єром і унікальною історичною атмосферою.

Особливістю фортеці є головна в’їзна вежа з підйомним мостом, яка виконує роль входу до цитаделі. Крім цього, відновлені гарматні майданчики, каземати і місця для проживання гарнізону, що додає комплексу автентичності.

Палац Кирила Розумовського

Палац Кирила Розумовського в Батурині є одним з найвеличніших архітектурних пам’яток України XVIII століття. Цей палац, розташований на мальовничому березі річки Сейм, слугував резиденцією останнього гетьмана України Кирила Розумовського і є справжнім символом відродження Батурина в період його правління.

Історія палацу

Кирило Розумовський, останній гетьман Лівобережної України, та брат Олексія Розумовського,  вирішив перетворити Батурин на важливий культурний та адміністративний центр. Для цього він замовив будівництво розкішного палацу, який мав стати головною резиденцією гетьмана. Проєкт був розроблений знаменитим шотландським архітектором Чарльзом Камероном – придворним архітектором російської імператриці Катерини II, відомим своїм витонченим неокласичним стилем.

Архітектура палацу

Палац Кирила Розумовського вражає своєю архітектурою у стилі класицизму. Він складається з центрального корпусу та двох бічних флігелів, з’єднаних між собою галереями. Головний фасад палацу прикрашений колонадою з шістьма колонами, що підкреслюють урочистість та велич будівлі. Архітектурні деталі, такі як скульптурні прикраси, карнизи та капітелі, додають палацу витонченості та шляхетності.

Інтер’єри палацу виконані в стилі ампір і відображають розкіш гетьманської епохи. Відвідувачі можуть побачити відтворені зали, обставлені меблями XVIII століття, прикрашені розписами, ліпниною та вишуканими люстрами. Особливою родзинкою є бальна зала, де відчувається дух гетьманських прийомів та урочистих подій.

Відновлення палацу

У 2000-х роках палац було реставровано в рамках державної програми з відродження Батурина як національного історико-культурного заповідника. Завдяки кропіткій роботі архітекторів, істориків і реставраторів, палац був відновлений до свого первісного вигляду, включаючи розкішні інтер’єри та елементи оздоблення.

Реставрація не лише зберегла історичний вигляд споруди, а й надала їй нове життя як музею. Сьогодні палац є частиною Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» і відкритий для відвідувачів. Музейні експозиції палацу розповідають про життя та діяльність Кирила Розумовського, історію Батурина і значення цього місця для української державності.

Воскресенська церква

Воскресенська церква – це храм, який є важливою частиною історії Батурина. Тут були поховані відомі українські діячі, зокрема Кирило Розумовський. Церква побудована на руїнах мазепинської церкви, у класичному стилі та є важливим релігійним і культурним центром міста. Вона також є частиною великого комплексу пам’яток гетьманської доби.

Інтер’єр храму вражає своєю стриманою величчю. Оздоблення залу відтворює атмосферу XVIII століття: мармурові елементи, розписи, іконостас та скульптури зберігають дух тієї епохи. Окремої уваги заслуговує родова усипальниця Розумовських, де похований Кирило Розумовський та інші члени його родини. Церкву краще відвідувати ранком, під час служби, або на великі релігійні свята, в інший час можете насолодитись лише зовнішнім оздобленням.

Музей археології Батурина

Музей археології Батурина виник на основі численних археологічних досліджень, що проводилися на території міста з кінця XX століття. Активні розкопки розпочалися після незалежності України, коли з’явилася можливість глибше вивчати українську історію та відновлювати пам’ятки національної спадщини. Завдяки цим дослідженням вдалося знайти безліч артефактів, які стали основою експозиції музею.

Знахідки археологів проливають світло на події часів гетьманування Івана Мазепи, а також на трагічну Батуринську різанину 1708 року, коли місто було зруйноване російськими військами. Відновлення цих сторінок історії стало можливим завдяки багаторічній роботі українських археологів та істориків.

Експозиція музею

Музей археології Батурина має велику кількість експонатів, які ілюструють життя міста протягом кількох століть. У музеї представлені знахідки різних епох — від перших поселень на території Батурина до періоду розквіту Гетьманщини.

Серед експонатів музею можна побачити:

• Зброю та військове спорядження: Артилерійські ядра, мечі, шаблі та рушниці, що використовувалися козаками під час оборони міста. Ці предмети свідчать про військову потугу Батурина та його важливу стратегічну роль у XVII-XVIII століттях.
• Побутові предмети: Гончарні вироби, кухонне приладдя, посуд, прикраси та предмети побуту, що розповідають про повсякденне життя мешканців міста в часи Гетьманщини.
• Монети та прикраси: Знахідки, що демонструють рівень економічного розвитку Батурина та його зв’язки з іншими містами і державами. Особливо цікавими є монети, які використовувалися на ярмарках та торгівельних угодах.
• Архітектурні залишки: Фрагменти будівель, елементи дерев’яних конструкцій, які показують, яким був Батурин в часи його розквіту. Ці знахідки дозволяють реконструювати образ міста, яке було не тільки військовим центром, але й місцем багатої культури.
• Особисті речі мешканців: Прикраси, одяг, письмове приладдя та інші артефакти, що належали жителям Батурина і відображають їхній побут та соціальний статус.

В 2022 році по 2024 рік музей через військові дії був зачинений, проте цього року музей нарешті знову відчинив двері для відвідувачів.

Будинок генерального суду (Будинок Василя Кочубея)

Будинок Кочубея в Батурині є визначною історичною пам’яткою України, що датується кінцем 17 – початком 18 століття. Ця споруда тісно пов’язана з історією козацтва та подіями, які розгорталися навколо гетьмана Івана Мазепи.

Будинок розташований у місті Батурин, що на Чернігівщині, яке було гетьманською столицею з 1669 по 1708 рік. Свою назву він отримав на честь Василя Кочубея – генерального судді Війська Запорозького, який був страчений за наказом Івана Мазепи у 1708 році.

Архітектура будинку є типовим прикладом цивільного будівництва козацької доби. Це двоповерхова цегляна споруда, побудована у стилі українського бароко. Особливістю будівлі є її масивні стіни, які сягають товщини до метра, що було характерно для оборонних споруд того часу.

На першому поверсі будинку розташовувалися господарські приміщення, а на другому – житлові кімнати. Інтер’єр будинку був оздоблений з урахуванням статусу його власника: там були дорогі меблі, килими, зброя та інші предмети розкоші.

Історія будинку тісно пов’язана з драматичними подіями початку 18 століття. Василь Кочубей разом зі своїм зятем Іскрою написали донос на гетьмана Мазепу, звинувачуючи його у зраді царю Петру I. Однак цар не повірив доносу і видав Кочубея та Іскру Мазепі, який наказав їх стратити.

Після зруйнування Батурина російськими військами у 1708 році будинок Кочубея був одним з небагатьох, що вціліли. Протягом наступних століть будівля використовувалася для різних цілей, зокрема як канцелярія, школа та житловий будинок.

Сьогодні це музей, де представлені експозиції, присвячені життю та діяльності Василя Кочубея, а також побуту козацької старшини кінця 17 – початку 18 століття. Відвідувачі можуть побачити відтворені інтер’єри житлових кімнат, предмети побуту, зброю та документи того часу.

Ця локація, знаходиться трохи вдалині від цитаделі та Палацу Розумовського, проте ви точно не пожалкуєте, що відвідали це місце. Екскурсоводи всього за 100 грн проведуть вам годинну екскурсію. Тут ви точно зможете дізнатись чи кохала Мотря, дочка Кочубея, Мазепу, та що стало причиною сварки двох впливових чоловіків. Крім, того в музеї представлені листи Мотрі до Мазепи, та Мотрі Мазепі. Також хто з нащадків Кочубея, допоміг Менделєєву у його наукових роботах. Та де зараз знаходяться нащадки цієї відомої і суперечливої родини, що так сильно вплинула на історію України.

Ще однією цікавинкою, є те що навколо Будинку Кочубея розташовується парк 17 – початок 18 століття.  Парк розкинувся на площі близько 3 гектарів і являє собою чудовий зразок садово-паркового мистецтва козацької доби. Його планування поєднує елементи регулярного французького та пейзажного англійського стилів, що було характерно для парків того часу.

На території парку встановлений пам’ятник всесвітньо відомому бджоляру родом з цієї місцини Петру Прокоповичу. Він відомий, як винахідник рамкового вулика, що докорінно змінило методи бджільництва. Рамковий вулик дозволяв виймати окремі соти, не турбуючи всю бджолину сім’ю, що значно полегшило догляд за бджолами та збір меду. Це відкриття стало основою для розвитку сучасного промислового бджільництва.

І на завершення

Подорож до Батурина – це захоплююча подорож у минуле України. Це місто-музей під відкритим небом, що дозволяє відчути дух козацької доби та зануритися в атмосферу гетьманської столиці.

Відвідування палацу Розумовського, будинку Кочубея, Воскресенської церкви та інших історичних пам’яток дає унікальну можливість доторкнутися до живої історії. Прогулянка Кочубеївським парком дозволяє насолодитися красою природи та спокоєм, які так контрастують з буремними подіями, що відбувалися тут століття тому.

Батурин вражає не лише своїми архітектурними пам’ятками, але й атмосферою затишного провінційного містечка, де час ніби сповільнює свій хід. Тут можна відпочити від міської метушні, насолодитися смачною українською кухнею, гостинністю місцевих жителів та цікавими оповідками про розкопки і цікаві знахідки в місті.

Ця подорож залишає незабутні враження та спонукає до роздумів про складну й багату історію нашої країни. Відвідування Батурина – це не просто туристична поїздка, це справжнє паломництво до джерел української державності. Кожен, хто цікавиться історією України, повинен хоча б раз побувати в цьому дивовижному місті.

Повертаючись з Батурина, відчуваєш себе збагаченим новими знаннями та враженнями, і розумієш, що обов’язково захочеш повернутися сюди знову, щоб ще раз пройтися вулицями, якими колись ходили гетьмани, і відчути гордість за свою країну та її історію.

Як доїхати

Щоб дістатися до Батурина з Києва, у вас є кілька варіантів:

Автомобілем:

Відстань між Києвом і Батурином приблизно 230 км. Маршрут: виїжджаєте з Києва по трасі М01/Е95 у напрямку Чернігова, далі повертаєте на трасу Р67 у напрямку Ніжина та прямуєте по трасі Р61 до Батурина.Час у дорозі: близько 2,5-3 годин, залежно від трафіку.

Автобусом:

З Києва регулярно курсують автобуси до Батурина.Відправлення зазвичай з Центрального або Дарницького автовокзалу. Або є можливість скористатись маршрутним таксі від станції метро Лісова, які відправляються кожні півгодини  в напрямку Глухова.Квитки потрібно бронювати заздалегідь.Тривалість поїздки: близько 3 годин.