Діафрагма у фотоапараті: що це і як працює
Діафрагма — це регулюємий отвір у об’єктиві, який контролює кількість світла та глибину різкості на знімку. Вона визначає, що буде чітким, а що розмиється в художню плаву. F-числа працюють навпаки: f/1.4 — широко відкритий отвір з розмитим фоном, f/16 — закрита діафрагма, де різким буде все від переднього плану до горизонту.
Діафрагма у фотоапараті — це механічна перегородка всередині об’єктива, що складається з 6-9 металевих пелюсток. Вона регулює діаметр світлового отвору і контролює кількість світла, яке потрапляє на матрицю камери. Працює як зіниця вашого ока: на яскравому сонці звужується, в темряві розширюється. Тільки на відміну від ока, ви керуєте цим процесом свідомо.
⚠️Рекомендації в цій статті базуються на практичному досвіді. Результати можуть відрізнятися залежно від вашої камери, об’єктива та умов зйомки. Експериментуйте і знаходьте свої оптимальні налаштування.
Чесно? Коли я вперше вивчала, що таке діафрагма у фотоапараті, це здавалося таємничим культом. F-числа, пелюстки, глибина різкості — все це звучало як заклинання. А потім настав той момент. Знімаю портрет, фон розмився так красиво, що людина наче зависла в повітрі. І тоді дійшло: це не магія. Це фізика.

Що таке діафрагма у фотоапараті і як вона працює
Діафрагма впливає не тільки на яскравість знімка. Вона визначає просторову структуру різкості — що буде чітким, а що перетвориться на м’яке розмиття. Саме тому діафрагма стала найпотужнішим інструментом творчого контролю в руках фотографа.
Сучасні об’єктиви з електроприводом змінюють діафрагму за мілісекунди. Процесор камери враховує сотні факторів, а ви просто натискаєте кнопку. Це дозволяє не думати про технічні деталі й зосередитися на самому знімку.

Що важливо запам’ятати:
✓Діафрагма складається з 6-9 металевих пелюсток
✓Контролює кількість світла та глибину різкості
✓Працює автоматично в сучасних камерах
F-числа: чому f/1.4 — це відкрита діафрагма
Діафрагма позначається як f/число: f/1.4, f/2, f/2.8, f/4, f/5.6, f/8, f/11, f/16, f/22. Чим менше число, тим ширше відкритий отвір. Так, це контрінтуїтивно. F/1.4 — широко відкритий отвір, f/22 — мінімальна щілина.
F-число — це математичне відношення фокусної відстані об’єктива до діаметра світлового отвору. Якщо у вас об’єктив 50 мм з діафрагмою f/2, то діаметр отвору становить 25 мм. При f/4 діаметр вже 12,5 мм. Фізичний розмір отвору зменшується, коли число f зростає.
Ця таблиця показує пряму залежність між f-числом та глибиною різкості. Запам’ятайте: менше число = більше світла + менша глибина різкості. Це основа для вибору правильних налаштувань під кожен жанр зйомки.
На відміну від витримки (яка вимірюється в секундах) або ISO (яка показує чутливість), діафрагма — єдиний параметр експозиції, що існує фізично всередині об’єктива. Вона механічна. Ви можете почути, як пелюстки рухаються.
Кожна зміна на одну сходинку діафрагми (наприклад, з f/4 на f/5.6) змінює кількість світла вдвічі. Це дає прецезійний контроль над експозицією. Але головне — діафрагма керує глибиною різкості, тією магічною зоною, де все залишається чітким.
💡Важливий нюанс: Діафрагма f/1.4 у 85-мм об’єктиві — це набагато більший фізичний отвір, ніж f/1.4 у 24-мм об’єктиві. Тому довгофокусні об’єктиви дають красивіше розмиття фону навіть при однаковому f-числі.
Підсумок про F-числа:
✓Менше число = більший отвір = більше світла = менша ГРЗП
✓Кожен стоп змінює кількість світла вдвічі
✓Довгофокусні об’єктиви дають краще боке при тому самому f-числі
Глибина різкості: як діафрагма контролює різкість знімка
Глибина різко зображуваного простору (ГРЗП) — це відстань між найближчою і найдальшою точками сцени, які на знімку виглядають прийнятно різкими. Портрети, де очі моделі кристально чіткі, а фон розмитий у м’яку плаву? Це діафрагма f/1.8-f/2.8. Пейзажі, де кожна травинка на передньому плані й гори на горизонті однаково різкі? Це f/11-f/16.

Коли ви наводите об’єктив на об’єкт, він фокусується на певній відстані. Технічно лише ця відстань буде абсолютно різкою. Але наше око сприймає як різкі об’єкти в певному діапазоні навколо цієї точки — це і є ГРЗП. Діафрагма f/1.8 дає глибину різкості в декілька сантиметрів. F/16 — десятки метрів.
На відміну від витримки, що впливає на рух у кадрі, або ISO, що контролює шум зображення, діафрагма у фотоапараті визначає саме просторову структуру різкості. Вона дозволяє вибирати, що виділити, а що приховати. Це найчистіша форма візуального контролю.
Приклад: Портрет на фоні міста
Якщо всі вивіски, люди, машини будуть різкими — погляд глядача розсіюється. Але якщо відкрити діафрагму до f/2 і розмити тло, увага одразу концентрується на обличчі моделі.
Приклад: Архітектура собору
Якщо передній план буде розмитим, глядач втратить відчуття масштабу. Тут потрібна f/11 або f/16, щоб усе було різким від підніжжя до шпилів.
Дослідження показали, що людське око на відстані 25 см сприймає зображення як абсолютно різке, якщо кружок розсіювання менше 0,1 мм. Саме на цьому базується розрахунок ГРЗП для різних форматів сенсорів. Повнокадрові камери мають тонішу глибину різкості при тих самих параметрах, ніж APS-C сенсори.
Підсумок про глибину різкості:
✓ГРЗП залежить від діафрагми, фокусної відстані та відстані до об’єкта
✓f/1.8 = кілька сантиметрів різкості, f/16 = десятки метрів
✓Повнокадрові камери дають меншу ГРЗП при тих самих налаштуваннях
Яку діафрагму вибрати: шпаргалка за жанрами

📸 Портретна зйомка
Вибір діафрагми у фотоапараті залежить від жанру зйомки. Для портретів використовуйте відкриту діафрагму: f/1.4-f/2.8 для індивідуальних портретів, f/4-f/5.6 для групових. Відкрита діафрагма розмиває фон і виділяє людину.
Типова помилка: знімати на f/1.4 і отримувати різкі тільки очі, а ніс і вуха вже розмиті. Для безпеки краще f/2.8 — тут у фокус потрапляє вся особа.
🏔️ Пейзажі
Закрита діафрагма: f/11-f/16. Мета — отримати різкість від переднього плану до горизонту.
Лайфхак: Гіперфокальна відстань для 24-мм об’єктива на f/11 становить близько 2 метрів. Наведете на камінь за 2 метри — все від метра до горизонту буде чітким.
🔬 Макрозйомка
f/11-f/22. Глибина різкості на відстані 10-20 см від об’єкта мізерна. Навіть на f/16 у фокусі може бути тільки крило метелика, а тіло вже розмите.
Професійний прийом: Focus stacking — знімають серію кадрів з різним фокусом і зшивають у редакторі.
📰 Репортаж і вулична фотографія
Золота середина: f/5.6-f/8. Достатня глибина різкості, щоб не промахнутися з фокусом, але водночас фон не перевантажує кадр деталями. Якщо світла мало — відкривайте до f/2.8.
Швидка шпаргалка:
✓Портрет: f/1.8-f/2.8 | Група: f/4-f/5.6
✓Пейзаж: f/11-f/16 | Макро: f/11-f/22
✓Репортаж: f/5.6-f/8 | Універсально: f/8
Боке: як діафрагма створює художнє розмиття
Боке (від японського “бокі” — розмитість) — це характер розмиття тих ділянок зображення, що опинилися поза зоною фокусу. Різні об’єктиви малюють різне боке навіть при однакових значеннях діафрагми.
Кількість пелюсток діафрагми визначає якість боке. Об’єктиви з 9 пелюстками дають м’якіші, округліші світлові плями, ніж об’єктиви з 5-6 пелюстками. Деякі старі об’єктиви мали тільки 3 пелюстки — боке у них виходить трикутним, що може бути цікавим художнім ефектом або жахливою помилкою залежно від сюжету.

Форма пелюсток теж має значення. Круглі пелюстки створюють плавне боке. Прямі пелюстки дають багатокутники замість кіл — світлові точки на фоні перетворюються на шестикутники або восьмикутники. Професійні портретні об’єктиви типу Canon EF 135/2.8 Softfocus, Nikon 105/2 DC або Minolta STF 135mm f/2.8 створені спеціально для управління боке. У деяких навіть є окреме кільце Defocus Control.
Дзеркально-лінзові телеоб’єктиви створюють унікальне “кільцеве” боке — світлові точки перетворюються на бублики. Це може дати фантастичний ефект у космічних сценах або абсолютно зруйнувати портрет. Все залежить від художнього задуму.
💡Важливий момент: Якість боке визначається не тільки технікою. Відстань між об’єктом і фоном критична. Що далі фон — то сильніше розмиття. Портрет на f/2.8 з моделлю за 2 метри від фону дасть значно красивіше боке, ніж той самий f/2.8, але з моделлю біля стіни.
Що впливає на боке:
✓Кількість пелюсток (9 краще, ніж 5-6)
✓Форма пелюсток (круглі = м’якше)
✓Відстань до фону (більша = красивіше)
Чому не варто знімати на f/1.4 постійно
Професійні тестувальники об’єктивів неодноразово доводили: найгостріше зображення більшість об’єктивів дають на діафрагмі f/5.6-f/8, тобто прикрито на 2-3 стопи від максимально відкритої. Кітові об’єктиви, що йдуть у комплекті з камерою, взагалі показують жахливу якість на відкритій діафрагмі — різкість падає, контраст втрачається, кути кадру “мильні”.
Навіть дорогі фіксы за 1500-2000 доларів показують найкращу різкість не на f/1.4, а на f/2.8-f/4. Тож коли ви купуєте об’єктив “заради того крутого f/1.4”, ви фактично переплачуєте за характеристику, яку рідко будете використовувати на повну, якщо вам важлива технічна якість.
Ця таблиця показує, що “солодка точка” більшості об’єктивів знаходиться в діапазоні f/5.6-f/8. Саме тут ви отримаєте найкращу комбінацію різкості, контрасту та деталізації без негативних ефектів.
Більше того: у яскравому сонячному світлі зйомка на f/1.4 стає технічним кошмаром. Навіть на мінімальному ISO 100 і найкоротшій витримці 1/4000 або 1/8000 секунди кадр перевищує експозицію. Доводиться використовувати нейтрально-сірі фільтри (ND-фільтри), що додає ціну, незручність і потенційне падіння якості.
І все ж… Для портретної зйомки, де художня виразність важливіша за граничну різкість, для емоційних кадрів, де розмитий фон створює атмосферу — відкрита діафрагма залишається незамінною. Це питання пріоритетів. Технічна досконалість чи емоційний вплив? У більшості випадків емоційний вплив перемагає, особливо якщо ви знімаєте для людей, а не для технічних тестів.
Коли використовувати відкриту діафрагму:
✓Портрети з розмитим фоном
✓Зйомка в слабкому світлі
✓Коли емоція важливіша за технічну якість
✗Не використовуйте для групових портретів, пейзажів або при яскравому сонці без ND-фільтра
Дифракція: чому f/22 може зіпсувати пейзаж
Може здатися, що закрита діафрагма — завжди безпечний вибір. Хочете велику глибину різкості? Закрийте до f/22. Але є підступна штука: дифракція.
На діафрагмі f/16 і вужче світлові хвилі починають заломлюватися на краях пелюсток діафрагми. Це призводить до втрати різкості по всій площині зображення. Для повнокадрових камер дифракція стає помітною після f/11, для APS-C — після f/8. Парадокс: ви закриваєте діафрагму, щоб зробити все різким, а натомість отримуєте загальну м’якість картинки.
⚠️Критично важливо: Професійні пейзажні фотографи рідко закривають сильніше f/11-f/13. Якщо потрібна велика глибина різкості, використовують техніку фокус-стекінгу — знімають кілька кадрів з різним фокусом і зшивають в редакторі. Це дає різкість без дифракції.
Межі дифракції:
✓Повнокадрові камери: f/11 — безпечна межа
✓APS-C камери: f/8 — безпечна межа
✓Максимум f/13 для пейзажів без втрати якості
Як налаштувати діафрагму: покрокова інструкція
Більшість фотографів починають з діафрагми. Чому? Бо вона впливає на найважливіше: на те, що буде різким, а що ні. Алгоритм простий:
Визначте, який тип глибини різкості потрібен. Розмитий фон? f/1.8-f/2.8. Все різке? f/8-f/11.
Перемкніться в режим пріоритету діафрагми (Av на Canon, A на Nikon). Тепер ви контролюєте діафрагму, а камера автоматично підбирає витримку.
Якщо витримка виходить занадто довгою (довше 1/60 секунди для статики, довше 1/200 для руху), підвищуйте ISO. Спочатку 400, потім 800, 1600. Сучасні камери дають прийнятний шум до ISO 3200.
Якщо витримка надто коротка навіть на мінімальному ISO (знімаєте на сонці на f/1.8), використовуйте ND-фільтр або закрийте діафрагму.
Типові налаштування:
Портрет вдень: діафрагма f/2.8, ISO 100, витримка 1/500-1/1000 (камера підбирає)
Пейзаж на світанку: f/11, ISO 400-800, витримка 1/60-1/125
На штативі: ISO 100, f/11, витримка кілька секунд
5 типових помилок при роботі з діафрагмою
Помилка 1: Зйомка на f/1.4 в погоні за боке
Отримуєте красиве розмиття, але різкості немає навіть на об’єкті.
Рішення: Прикрийте на один стоп. Замість f/1.4 використовуйте f/2.
Помилка 2: Груповий портрет на f/1.8
Хтось обов’язково буде не в фокусі.
Рішення: Для групи потрібна f/4-f/5.6 мінімум.
Помилка 3: Пейзаж на f/22
Дифракція з’їдає різкість.
Рішення: Максимум f/11-f/13.
Помилка 4: Різке натискання в слабкому світлі
Витримка довга, кадр змазаний.
Рішення: Використовуйте штатив і дистанційний спуск або 2-секундний таймер.
Помилка 5: Зйомка на автоматичній діафрагмі
Камера вибирає середнє значення f/5.6-f/8, яке може не підходити для вашого задуму.
Рішення: Переходьте в режим Av/A і контролюйте діафрагму вручну.
Правило двох стопів: як знайти найгострішу діафрагму
Хочете знайти “солодку точку” вашого об’єктива — те значення діафрагми, де він дає найгострішу картинку? Відрахуйте два повні стопи від максимально відкритої діафрагми.
Об’єктив f/3.5-5.6
Оптимум: f/7-f/9
Фікс f/1.8
Оптимум: f/3.5-f/4
Професійний f/1.4
Оптимум: f/2.8-f/4
Це не жорстке правило, але працює для 90% об’єктивів. Професійні портретні об’єктиви часто виняток — вони оптимізовані для роботи на відкритій діафрагмі.
Діафрагма у смартфонах: чому це працює інакше
Сучасні смартфони рекламують “діафрагму f/1.5” або навіть f/1.4. Але через мізерний розмір сенсора глибина різкості залишається величезною — майже все в кадрі виходить різким. Тому виробники додають програмне розмиття фону — так званий “портретний режим”. Алгоритми намагаються імітувати боке, але часто роблять помилки: відрізають частину волосся, розмивають вуха, залишають різкими предмети на фоні.
Це не означає, що смартфони погані. Просто їхня “діафрагма” працює інакше — не фізично, а програмно. І для соціальних мереж результат цілком прийнятний. Але якщо ви знімаєте серйозно — фізична діафрагма дзеркалки або бездзеркалки дає те справжнє боке, яке не імітувати алгоритмами.
Ця таблиця наочно показує фундаментальну різницю між фізичною діафрагмою камери та програмним імітуванням у смартфонах. Для повноцінного творчого контролю над глибиною різкості потрібна камера з регулюємою діафрагмою.
Історія діафрагми: від механічних щілин до електроприводів
Якщо перемотати стрічку на 15 років назад, більшість фотографів працювали з простенькими об’єктивами на 6-8 пелюсток. Діафрагма змінювалася фізичним кільцем на корпусі об’єктива, і якщо ви хотіла побачити, як виглядатиме знімок із закритою діафрагмою, доводилося або робити тестовий кадр, або натискати кнопку попереднього перегляду глибини різкості на корпусі камери. І знаєте, що було найжахливіше? Видошукач темнішав. Працювати було незручно.
А ще раніше — у 1950-1970-х — фотографи мучилися з напівавтоматичною діафрагмою. Перед кожним знімком доводилося вручну зводити пружину спеціальним важелем. Після спрацьовування затвора діафрагма закривалася до встановленого значення, а потім — знову відкривалася. Об’єктиви “Індустар-29”, “Вега-3”, камери “Салют” і “Зеніт-4” — усі вони працювали за цим принципом. Це була гімнастика для пальців фотографа, але головна проблема — додаткові рухи смикали камеру, і на витримках довше 1/200 секунди часто виникав смаз.
Спробували було й революційну діафрагму — так звану натискну. Вона з’явилася у камерах Exakta, пізніше в Topcon і Miranda. Діафрагма закривалася від простого натискання на кнопку спуску, без додаткових маніпуляцій. Але ця система швидко померла. Чому? Бо потребувала надто сильного зусилля на спуск, і це знову призводило до смазу зображення.
І ось у 1953 році стався прорив. Компанія Zeiss Ikon випустила камеру Contaflex зі стрибучою діафрагмою — конструкцією, що автоматично закривалася тільки в момент зйомки й одразу повертала об’єктив у відкритий стан. Фокусуватися можна було при повністю відкритій діафрагмі, видошукач залишався яскравим, а знімок робився з точним значенням експозиції. Це було як перехід від свічки до електричної лампи.
Ваша розмова з світлом
Діафрагма у фотоапараті — це ваша розмова з світлом. Ви відкриваєте її, і світло вриваються, як весняна злива. Закриваєте — і потік стає струмочком. Глибина різкості — ваш спосіб направити погляд глядача, сказати йому: “Дивись сюди, а не туди”. Це найдавніша історія фотографії, але кожен раз, коли повертаєте кільце діафрагми або крутите коліщатко на камері, ви переписуєте цю історію по-своєму.
Експериментуйте. Знімайте один і той самий сюжет на f/1.8, f/5.6 і f/11. Дивіться різницю. Розуміння приходить не з читання статей (хоча вони допомагають), а з тисяч зроблених кадрів. Коли ваші пальці на автоматі крутять діафрагму, не дивлячись на дисплей, коли ви відчуваєте, яке значення потрібне для кадру, — ось тоді діафрагма стає частиною вас. І тоді, може, ви побачите те, що інші не бачать. Світло, заморожене у вашому об’єктиві. Історію, розказану різкістю і розмиттям.
Запам’ятайте головне:
✓Діафрагма контролює світло і глибину різкості одночасно
✓Менше число = більше світла = менша ГРЗП
✓Найгостріше зображення на f/5.6-f/8 для більшості об’єктивів
✓Дифракція починається після f/11 (повний кадр) або f/8 (APS-C)
✓Експериментуйте і знаходьте свій стиль