Зміст статті Show
Геморой у чоловіків та жінок – поширене захворювання, яке істотно впливає на якість життя пацієнтів. Це загальна назва гемороїдальних захворювань, коли збільшуються гемороїдальні вузли, які природно виникають навколо заднього проходу.
Вони перешкоджають неконтрольованому відходженню газів і випорожнень. Тоді з’являються перші симптоми геморою [2].
Геморой – симптоми, які важко не помітити
Першими симптомами геморою є:
- кровотеча із заднього проходу при випорожненні – на початковій стадії захворювання найчастіше протікає безболісно. Свіжа червона кров помітна на туалетному папері або калі;
- відчуття позивів до дефекації;
- відчуття неповної евакуації;
- свербіж, печіння навколо заднього проходу [1].
У міру прогресування захворювання вони можуть поширюватися за межі заднього проходу. Зовнішній геморой помітний на перший погляд у вигляді синюшних вузликів. Вони також іннервуються, на відміну від внутрішнього геморою, який може викликати більш серйозні симптоми та проблеми зі шкірою у пацієнта [2].
Які причини геморою (анальних варикозних вузлів)?
Причини геморою до кінця не з’ясовані. Вважається, що це результат співіснування декількох факторів, пов’язаних з дієтою, способом життя, професією, а також фізичними вправами та вагітністю і пологами.
Це відбувається як у цілком повсякденних, тривіальних ситуаціях, так і у випадку більш серйозних проблем зі здоров’ям [3]. До першої, більш поширеної категорії належать:
- звичні запори,
- діарея,
- вагітність,
- сидячий спосіб життя,
- біг на довгі дистанції.
Геморой також трапляється у людей з більш важкими, менш поширеними захворюваннями:
- цироз печінки
- пухлини органів малого тазу,
- вроджена відсутність венозних клапанів у вісцеральних венах.
- профілактика геморою
- причини виникнення геморою у жінок [1].
Ускладнення геморою: симптоми, при яких потрібна негайна медична допомога
Геморой може призвести до розвитку серйозних ускладнень, особливо якщо захворювання не лікувати тривалий час. Найчастішими ускладненнями геморою є тромбоз, некроз гемороїдальних вузлів та парапроктит. Розглянемо детальніше кожне з них.
Тромбоз гемороїдальних вузлів
Це ускладнення виникає при застої крові в гемороїдальному вузлі, внаслідок чого формується кров’яний згусток (тромб). Симптоми тромбозу:
- раптова поява болючого ущільнення в ділянці заднього проходу;
- біль у спокої та при дефекації, який може віддавати в промежину та крижі;
- набряк, почервоніння та місцеве підвищення температури навколо вузла;
- можливе підвищення температури тіла.
Некроз гемороїдальних вузлів
Некроз (омертвіння) тканин гемороїдального вузла може розвинутись внаслідок тривалого стискання судин вузла або при тромбозі. Характерні ознаки:
- сильний біль у ділянці некротизованого вузла;
- почорніння та затвердіння вузла;
- поява виразки на поверхні вузла;
- гнильний запах;
- погіршення загального самопочуття, підвищення температури тіла.
Некроз гемороїдального вузла потребує екстреного хірургічного втручання для видалення омертвілих тканин та запобігання розвитку гнійно-септичних ускладнень.
Парапроктит
Парапроктит – це гостре запалення періанальної клітковини, яке може виникнути при інфікуванні тромбованого або некротизованого гемороїдального вузла. Основні симптоми:
- сильний пульсуючий біль у задньому проході та промежині;
- болючий набряк та ущільнення навколо заднього проходу;
- почервоніння шкіри, місцеве підвищення температури;
- ознаки загальної інтоксикації: підвищення температури тіла, озноб, нездужання.
Парапроктит є показанням до термінової госпіталізації в проктологічне або хірургічне відділення. Лікування передбачає розтин гнояка, дренування рани та антибактеріальну терапію. Щоб запобігти розвитку ускладнень геморою, важливо вчасно звертатись до лікаря при перших симптомах захворювання та дотримуватись усіх рекомендацій щодо лікування та профілактики.
Діагностика геморою: як визначити наявність і стадію захворювання
Для діагностики геморою лікар проводить комплексне обстеження, що включає збір анамнезу, огляд періанальної ділянки та інструментальні методи дослідження. Це дозволяє не тільки виявити наявність гемороїдальних вузлів, але й визначити стадію захворювання та виключити інші патології прямої кишки.
Основні методи діагностики геморою:
- Огляд періанальної ділянки. Лікар оглядає задній прохід та навколишні тканини, звертаючи увагу на наявність збільшених зовнішніх гемороїдальних вузлів, тріщин, набряку, почервоніння шкіри.
- Пальцеве дослідження прямої кишки. Проктолог вводить у задній прохід палець у латексній рукавичці, змащений гелем. Це дозволяє промацати внутрішні гемороїдальні вузли, оцінити їх розмір, болючість, наявність крові на рукавичці.
- Аноскопія. У пряму кишку вводять спеціальну трубку з підсвічуванням (аноскоп), через яку лікар може оглянути слизову оболонку та виявити внутрішні гемороїдальні вузли, ерозії, поліпи.
- Ректороманоскопія. Це дослідження дозволяє детальніше оглянути пряму та частину сигмовидної кишки за допомогою спеціального приладу – ректороманоскопа. Дає змогу виявити патологічні зміни на більшій ділянці кишки та взяти біопсію.
- Колоноскопія. У деяких випадках може знадобитись цей метод, щоб виключити пухлини, поліпи чи запальні захворювання товстої кишки, які можуть викликати симптоми, схожі на геморой.
За результатами обстеження лікар визначає стадію геморою за класифікацією:
- І стадія – гемороїдальні вузли збільшені, але не випадають назовні. Можливі кровотечі.
- ІІ стадія – вузли випадають при натужуванні, але самостійно вправляються назад.
- ІІІ стадія – вузли випадають і потребують ручного вправлення.
- IV стадія – гемороїдальні вузли постійно знаходяться назовні, їх неможливо вправити. Часто тромбуються та некротизуються.
Точна діагностика стадії геморою важлива для вибору оптимального методу лікування. На ранніх стадіях достатньо консервативної терапії, тоді як більш тяжкі форми потребують малоінвазивних процедур або хірургічного втручання.
Профілактика геморою
Лікування геморою залежить від вираженості симптомів і тяжкості захворювання, а також від віку і загального стану пацієнта. Застосовуються консервативні та хірургічні методи лікування. Метою лікування є покращення якості життя, тому рішення про проведення та вибір методу хірургічного лікування повинно прийматися в індивідуальному порядку, після зважування переваг та можливих несприятливих наслідків втручання [2].
Консервативне лікування (показане на будь-якій стадії захворювання):
- спазмолітична дієта з обмеженням гострих приправ і відмовою від стимуляторів,
- препарати, що підвищують напруження венозних стінок і знижують їхню проникність (містять гесперидин, екстракт рускусу або діосмін),
- протизапальні та місцево захисні мазі і свічки (з вмістом гідрокортизону, оксиду цинку, гіалуронової кислоти).
Якщо це лікування не є ефективним, розглядаються малоінвазивні методи, такі як накладання гумових стрічок на гемороїдальні вузли («гуммінг»), склеротерапія, що включає ін’єкції хімічних речовин, які закривають кровопостачання гемороїдальних вузлів, коагуляція за допомогою теплової енергії: лазерна, електрокоагуляція або холодна коагуляція, тобто кріотерапія або перев’язка артерій, що постачають кров до гемороїдальних вузлів [3].
Література
- Глущенко, О. М. (2023). Аналіз асортименту лікарських засобів для ректального застосування, що використовують для лікування проктологічних захворювань, в Україні.
- Шмалій, Є. І., & Орловецька, Н. Ф. (2020). Фармацевтична композиція для лікування геморою.
- Thomas W., McCormack R. The drug release characteristics of various rectal suppositories as determined by specific ion electrodes // J. Pharm. Pharmacol. 1971. Vol. 23, № 7. P. 490–494.
